Пряма й непряма мова: правила, приклади та вправи

У художніх творах, новинах, розмовах і навчальних роботах нам часто потрібно відтворити слова іншої людини. Якщо висловлення передають без змін, використовують пряму мову. Якщо ж важливий лише зміст повідомлення, його оформлюють як непряму мову. Від обраного способу залежать будова речення, форми займенників і розділові знаки.

Уміння розрізняти ці конструкції необхідне для грамотного письма та виконання тестових завдань. Систематизувати правила й розібрати складні випадки вам допоможе репетитор з української мови.

А у цій статті ми розглянемо правила оформлення прямої та непрямої мови, їхні різновиди й перехідні форми, а також виконаємо тренувальні вправи.

Що таке пряма мова?

Пряма мова — це чуже висловлювання, передане дослівно, зі збереженням його лексики, граматичної будови, інтонації та емоційного забарвлення.

Наприклад:

Учителька нагадала: «Завтра ми пишемо контрольну роботу».

Слова «Завтра ми пишемо контрольну роботу» належать учительці й відтворені без змін. Частину «Учителька нагадала» називають словами автора.

Правила прямої мови в українській мові

Пряму мову зазвичай супроводжують слова автора, які вказують, хто говорить, думає або пише, а іноді описують обставини й характер мовлення.

У схемах використовують такі позначення:

• А, а — слова автора з великої або малої літери;

• П, п — пряма мова з великої або малої літери.

Пряму мову, подану в одному рядку, беруть у лапки.

А якщо кожна репліка починається з нового абзацу, то перед нею ставлять тире, а лапки не використовують.

Оформлення прямої мови

1. Слова автора стоять перед прямою мовою.

Після слів автора ставлять двокрапку, а пряму мову починають із великої літери.

Схема: А: «П».

• Мама сказала: «Не забудь взяти парасолю».

Якщо пряма мова є питальним або окличним реченням, відповідний знак ставлять перед закритими лапками:

• Микита запитав: «Коли починається вистава?»

• Тренер вигукнув: «Не зупиняйтеся!»

2. Слова автора стоять після прямої мови.

Якщо на місці слів автора мала бути крапка, її замінюють комою. Після лапок ставлять кому й тире, а слова автора починають із малої літери.

Схема: «П», — а.

• «Я вже виконав завдання», — відповів Андрій.

Знак питання, знак оклику або три крапки залишають перед закритими лапками, а після них ставлять тире:

• «Ти прийдеш завтра?» — запитала Марія.

• «Яка чудова новина!» — зраділа сестра.

• «Можливо, ми ще зустрінемося…» — тихо промовив хлопець.

3. Слова автора розривають пряму мову.

Якщо слова автора стоять у межах одного речення, з обох боків їх відокремлюють комою й тире. Другу частину прямої мови починають із малої літери.

Схема: «П, — а, — п».

• «Сьогодні, — повідомила вчителька, — ми повторимо складне речення».

Якщо слова автора розташовані між двома окремими реченнями, після них ставлять крапку й тире, а продовження починають із великої літери.

Схема: «П, — а. — П».

• «Заняття завершено, — сказав викладач. — Наступного разу напишемо тест».

4. Пряма мова стоїть усередині слів автора.

Перед прямою мовою ставлять двокрапку, а після неї — тире або інший знак відповідно до будови речення.

Схема: А: «П» — а.

• Вона лише відповіла: «Я подумаю» — і вийшла з кімнати.

Правила оформлення прямої мови та цитат визначено в чинному «Українському правописі».

Різновиди прямої мови

До форм дослівного передавання чужого мовлення належать цитата, монолог, діалог і полілог.

Цитата

Цитата — це дослівно переданий уривок із чужого висловлювання або тексту. Її використовують для підтвердження думки, аналізу твору чи посилання на джерело.

Якщо цитата входить до авторського речення як його частина, її пишуть із малої літери:

• Дослідник зазначає, що «мова постійно розвивається».

Якщо цитату оформлено як окреме речення після слів автора, застосовують правила прямої мови:

• Автор наголошує: «Мова відображає історію народу».

Цитату не можна довільно змінювати. Пропущену частину позначають трьома крапками.

Монолог

Монолог — це розгорнуте висловлювання однієї людини, не розраховане на постійне словесне реагування співрозмовника. Монологи трапляються в художніх творах, промовах, лекціях і виступах.

«Я довго думав над цим рішенням. Тепер розумію, що маю спробувати, адже іншої нагоди може не бути», — сказав випускник.

Діалог

Діалог — це розмова двох осіб, що складається з реплік. Кожну репліку переважно записують із нового рядка, ставлячи перед нею тире. Лапки при цьому не потрібні:

— Ти вже прочитала оповідання?

— Так, учора ввечері.

— Тоді обговорімо його після уроку.

Полілог

Полілог — це розмова трьох або більше учасників. Його оформлюють за тими самими правилами, що й діалог:

— Хто відповідатиме за вступ? — запитала Марія.

— Я можу, — запропонував Денис.

— А я підготую приклади, — додала Софія.

Приклади прямої мови

• Тато попередив: «Дорога буде довгою».

• «Ми зустрінемося біля театру», — написала подруга.

• «Куди ви прямуєте?» — поцікавився перехожий.

• «Якщо матимеш час, — попросила сестра, — допоможи мені з проєктом».

Що таке непряма мова?

Непряма мова — це чуже висловлювання, передане не дослівно, а зі збереженням основного змісту. Вона входить до авторського речення як підрядна частина й не береться в лапки.

Пряма мова: Оксана сказала: «Я закінчила роботу».

Непряма мова: Оксана сказала, що вона закінчила роботу.

Для приєднання непрямої мови використовують сполучники що, щоб, наче, ніби, чи та сполучні слова хто, що, який, де, коли, чому, як.

Чим відрізняється пряма мова від непрямої?

Пряма мова дослівно відтворює висловлення та зберігає його інтонацію. Вона може містити звертання, вигуки, частки, питальні й окличні речення.

Непряма мова передає лише зміст. Під час її утворення змінюються займенники, особові форми дієслів, а за потреби — слова, що позначають час і місце. Звертання, вигуки та деякі частки зазвичай опускають.

Як з прямої мови зробити непряму?

Щоб перетворити пряму мову на непряму, потрібно:

1. Прибрати лапки, двокрапку й тире, характерні для прямої мови.

2. Додати відповідний сполучник або сполучне слово.

3. Змінити займенники відповідно до того, хто переказує висловлення.

4. Узгодити особові форми дієслів.

5. За потреби замінити слова тут, зараз, сьогодні, завтра відповідно до ситуації.

6. Прибрати звертання, вигуки та емоційні частки або перебудувати їх.

Приклади непрямої мови

1. Розповідне речення зазвичай приєднують сполучником що:

• Ірина сказала: «Я люблю подорожувати».

• Ірина сказала, що любить подорожувати.

2. Спонукальне речення передають за допомогою щоб або неозначеної форми дієслова:

• Мама попросила: «Зачини вікно».

• Мама попросила, щоб син зачинив вікно.

3. Питання без питального слова приєднують сполучником чи:

• Учитель запитав: «Ви виконали вправу?»

• Учитель запитав, чи виконали учні вправу.

4. Якщо є питальне слово, його зберігають:

• Брат запитав: «Коли починається фільм?»

• Брат запитав, коли починається фільм.

5. У реченні з непрямим питанням знак питання не ставлять, якщо головна частина не є питальною.

Невласне пряма мова

Невласне пряма мова поєднує ознаки авторської та прямої мови. Автор передає думки, емоції або внутрішній голос персонажа, проте не використовує лапок і спеціальних слів на зразок сказав або подумала.

Формально розповідь часто ведеться від третьої особи, але в ній зберігаються інтонація, оцінки та емоційність персонажа. Такий спосіб переважно використовують у художній літературі для розкриття внутрішнього світу героя.

Приклади

• Олена зупинилася біля дверей. Невже вона справді має зайти? А якщо розмова знову нічого не змінить?

Запитання передають сумніви Олени, хоча їх не оформлено як її дослівну репліку.

• Петро подивився на порожню авдиторію. От і все. Стільки тижнів підготовки — і жодного слухача.

Слова «От і все» та наступна оцінка звучать як внутрішня реакція персонажа, вплетена в авторську розповідь.

Здогадна пряма мова

Здогадна пряма мова передає думки, яких людина насправді не висловила. Автор або оповідач приписує їх їй на основі погляду, жестів, міміки чи поведінки.

Характерним показником є частка мовляв, рідше — мов. Лапки зазвичай не використовують.

Приклади

• Дівчина усміхнулася й кивнула: заходьте, мовляв, я вже на вас чекала.

• Хлопець лише знизав плечима: мов, робіть, як вважаєте за потрібне.

У цих реченнях персонажі не вимовляють наведених слів, але їхню можливу думку передано через опис поведінки.

Напівпряма мова

Напівпряма мова — це перехідна форма між прямою та непрямою. Чуже висловлювання передають майже дослівно, зі збереженням характерної для нього будови та інтонації, але вводять у речення за допомогою сполучника що.

Такі конструкції поширені в розмовному й художньому мовленні. У лапки напівпряму мову не беруть.

Приклади

• Вона обурювалася, що як можна було забути про таку важливу зустріч?

• Микола розповідав, що хіба ж він міг залишити товариша самого?

У реченнях збережено емоційність і форму запитання, властиві прямій мові, однак висловлення приєднано сполучником.

Тренувальні вправи

Вправа 1. Розставте розділові знаки:

1. Учителька сказала сьогодні ми повторимо пряму мову.

2. Ти вже завершила вправу запитала мама.

3. Сьогодні повідомив тренер ми працюватимемо над витривалістю.

Вправа 2. Перетворіть пряму мову на непряму:

1. Олег сказав: «Я надішлю документ увечері».

2. Сестра запитала: «Ти підеш зі мною?»

3. Вчителька попросила: «Відкрийте зошити».

Вправа 3. Визначте спосіб передавання чужого мовлення:

1. Андрій повідомив, що повернеться пізніше.

2. «Ми вже готові», — відповіли учасники.

3. Вона дивилася на годинник. Де ж він? Чому не телефонує?

Вправа 1. Відповіді:

1. Учителька сказала: «Сьогодні ми повторимо пряму мову».

2. «Ти вже завершила вправу?» — запитала мама.

3. «Сьогодні, — повідомив тренер, — ми працюватимемо над витривалістю».

Вправа 2. Відповіді:

1. Олег сказав, що надішле документ увечері.

2. Сестра запитала, чи піду я з нею.

3. Учителька попросила, щоб учні відкрили зошити.

Вправа 3. Відповіді:

1. Непряма мова.

2. Пряма мова.

3. Невласне пряма мова.

Закріпити пунктуаційні схеми та потренуватися на завданнях різних форматів допоможе підготовка до НМТ з української мови.

Відповіді на поширені питання

1. Який розділовий знак виноситься за лапки у кінці прямої мови?

Якщо пряма мова завершує речення, крапку ставлять після закритих лапок: Автор сказав: «Зустрінемося завтра».

2. Чи є діалог різновидом прямої мови?

Так. Діалог належить до форм прямого передавання чужого мовлення, оскільки репліки співрозмовників відтворюють дослівно.

3. Чим відрізняється діалог від прямої мови?

Пряма мова — ширше поняття, що охоплює будь-яке дослівно передане чуже висловлення. Діалог — це обмін репліками між двома співрозмовниками.

4. Який вид складного речення становить непряма мова?

Найчастіше це складнопідрядне речення з підрядною з’ясувальною частиною. Вона приєднується сполучниками що, щоб, чи або сполучними словами хто, де, коли, чому, як.

5. Чим супроводжується пряма мова?

Пряма мова зазвичай супроводжується словами автора. Вони називають мовця, вказують на спосіб висловлення або описують обставини мовлення.