Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Займенники — одна з найуживаніших частин мови в українській. Ми використовуємо їх майже в усіх наших реченнях: я прокинувся, ти читаєш книгу, вони вже прийшли, цей будинок, наш клас. Саме займенники допомагають нам уникати постійного повторення однакових слів і роблять мовлення гармонійним.

Тема займенників є важливою не лише для школярів, а й для всіх, хто прагне грамотно спілкуватися українською мовою. Крім того, завдання на визначення розрядів, відмінювання та синтаксичної ролі займенників регулярно трапляються на НМТ.

У цій статті ми розглянемо, що таке займенник, які він має морфологічні ознаки, які бувають розряди займенників, як вони відмінюються та яку роль виконують у реченні.

Що таке займенник в українській мові?

Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку або кількість, але не називає їх безпосередньо.

Наприклад:

• я — вказує на особу, яка говорить;

• вона — на іншу особу;

• цей — на конкретний предмет;

• мій — на належність;

• кожен — на узагальнену ознаку.

На відміну від іменника чи прикметника, займенник не має власного лексичного значення. Його зміст стає зрозумілим лише з контексту.

Залежно від розряду займенники можуть змінюватися за:

• особами;

• числами;

• родами (у третій особі однини та деяких інших розрядах);

• відмінками.

У реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції: бути підметом, присудком, додатком, означенням або обставиною.

На які питання відповідає займенник?

Універсального питання для всіх займенників не існує. Все залежить від того, яке саме слово замінює займенник. Він може відповідати на питання:

• хто? (хто прийшов? — він);

• що? (що сталося? — це);

• який? чий? (яка книга? — моя);

• скільки? котрий? (у випадках, коли займенник співвідноситься з числівником).

Роль займенників у мовленні

Основне призначення займенників — зробити мовлення більш природним і зв'язним.

Порівняймо два речення:

1. Софія взяла Софіїну книгу. Потім Софія відкрила Софіїну книгу.

2. Софія взяла свою книгу. Потім вона відкрила її.

Другий варіант звучить значно краще. Отже, завдяки займенникам текст стає компактнішим, а співрозмовнику легше сприймати інформацію.

Основні розряди займенників в українській мові

За значенням і граматичними особливостями займенники поділяються на кілька розрядів. Розгляньмо їх.

Особові займенники

Особові займенники вказують на учасників мовлення:

• я (1 особа однини);

• ти (2 особа однини);

• він / вона / воно (3 особа однини);

• ми (1 особа множини);

• ви (2 особа множини);

• вони (3 особа множини).

Приклади:

Я люблю читати.

Ми готуємося до іспиту.

Вони вже повернулися додому.

Зворотні займенники

До цього розряду належить лише один займенник — себе. Він указує, що дія спрямована на виконавця.

Цей займенник не має форми називного відмінка.

Відмінювання: (кого? що?) себе, (кому? чому?) собі, (ким?) собою, (на кому?) на собі.

Приклади:

Бережи себе.

Вона пишається собою.

Ми запитали себе.

Присвійні займенники

Присвійні займенники вказують на належність предмета певній особі:

• мій;

• твій;

• наш;

• ваш;

• свій;

• його;

• її;

• їхній.

Приклади:

Це моя книга.

Наш клас переміг.

Свій вибір потрібно поважати.

Вказівні займенники

Вказівні займенники вказують на предмет або ознаку:

• цей;

• той;

• такий;

• стільки.

Приклади:

Ця вправа нескладна.

Той будинок дуже старий.

Таких прикладів багато.

Означальні займенники

Означальні займенники узагальнюють або виділяють предмет:

• весь;

• кожний;

• кожен;

• сам;

• самий;

• інший;

• будь-який.

Приклади:

Кожен має право на освіту.

Усі були задоволені.

Будь-який учень може виконати це завдання.

Питальні займенники

Питальні займенники використовуються для постановки запитань:

• хто;

• що;

• який;

• котрий;

• чий;

• скільки.

Приклади:

Хто відповідає?

Який фільм тобі сподобався?

Чия це ручка?

Неозначені займенники

Неозначені займенники вказують на невідомі або не конкретизовані предмети чи особи. Вони утворюються за допомогою часток де-, аби-, казна-, хтозна-, будь-.

Наприклад:

• хтось;

• щось;

• будь-хто;

• деякий;

• абиякий.

Заперечні займенники

Заперечні займенники вказують на повну відсутність предмета або особи:

• ніхто;

• ніщо;

• ніякий;

• нічий.

Приклади:

Ніхто не запізнився.

Нічого не сталося.

Ніяких проблем не виникло.

Відмінки займенників в українській мові

Більшість займенників відмінюється, проте їхні форми часто відрізняються від відмінювання інших частин мови, тому їх потрібно запам'ятати. Розгляньмо таблицю нижче.

П'ять речень із займенниками

Я дуже люблю читати історичні романи.

Наш клас бере участь у міській олімпіаді.

Вони приїдуть завтра вранці.

Кожен учень має можливість поставити запитання.

Ця книга допоможе краще зрозуміти українську граматику.

Найчастіші питання

1. «Що» — це займенник чи сполучник?

«Що» може належати до різних частин мови, які можна розрізнити за контекстом.

Займенник:

— Що лежить на столі?

Тут що називає предмет, про який запитують.

Сполучник:

— Я знаю, що завтра буде дощ.

У цьому випадку що з'єднує частини складного речення, тому є сполучником.

2. Як правильно: їх чи їхньої, їх чи їхнього, їх чи їхні?

Обидві форми правильні, але використовуються вони по-різному:

Їх — це особовий займенник у родовому відмінку. Він відповідає на питання кого?, чого?.

Приклади:

Я не бачив їх (не бачив кого?).

Методи їх усунення (усунення чого?).

Їх зробили відповідальними (зробили кого?).

Їхній / Їхня / Їхнє / Їхні — це присвійні займенники, які вказують на належність чогось групі осіб (вони) та відповідають на питання чий?. Вони відмінюються за родами та числами.

Приклади:

Їхній собака дуже дружній.

Це їхня нова машина.

Їхнє рішення повпливало на проєкт.

Ми взяли їхні наплічники.

Щоб закріпити цю тему, пропонуємо розглянути такі порівняння:

1) «Їх попросили погодувати собаку» але «Їхній собака дуже дружній».

2) «Їх бачили разом у новій машині» але «Це їхня нова машина».

3) «Їх змусили прийняти це рішення» але «Їхнє рішення повпливало на проєкт».

3. Як підкреслюється займенник?

Спосіб підкреслення займенника залежить не від частини мови, а від синтаксичної ролі. Тому спочатку потрібно визначити, яку функцію виконує займенник у реченні. Наприклад:

Я читаю книгу. — підмет (одна риска).

Учитель похвалив мене. — додаток (пунктир).

Моя книга лежить на столі. — означення (хвиляста лінія).

Це моє. — іменна частина складеного присудка (дві риски).

Отже, для успішного вивчення цієї теми варто навчитися розрізняти розряди займенників, правильно їх відмінювати та визначати їхню роль у реченні.

Якщо ви хочете глибше опанувати цю та інші теми української граматики, вам допоможе онлайн-репетитор з української мови, який пояснить навіть найскладніші правила простими словами.

А випускникам, які планують вступати до ЗВО, стане у пригоді якісна підготовка до НМТ з української мови, завдяки якій можна без зайвого стресу систематизувати всі теми зі шкільної програми та закріпити знання виконанням тестових завдань разом з викладачем.